Про Живе!

Якесь дивне відчуття переповнює мене...
Воно заполоняє кожен сантиметр,
кожен міліметр мого змученого єства, надає йому невмирущості, живої сили....
Дивно так...не знала я ще такого почуття...
Можливо ненадовго, можливо неназавжди,
але зараз Воно в мені і таке прекрасне!
Це відчуття незрозумілості, непізнаного світу, неосвоєних можливостей...
Це щось нове...таке, що змінює всі барви світу,
робить їх яскравішими...чуттєвішими...ЖИВИМИ!
І як складеться вже доля, життя, майбутнє моє,
за ці живі хвилини, миті я буду вдячна йому!
Таке не забувається, таке залишається назавжди...
І перед ним все згасає...просто анулюється.
В такі моменти Ти реально живеш,чуєш, бачиш.
Ти просто відчуваєш повітря на дотик!

Я. Н. Є.

У кожної людини є свій страх.

Страх втратити рідних, кохану людину, тварину, гроші, машину, статус...Цих страхів безмежна кількість. Я зрозуміла  мій найбільший страх! НЕ ПОКОХАТИ нікого...

Я закохалася, влюбилась, втріскалась! Називайте це як завгодно. Але я знайшла людину, яка для мене була всім. Він був моїм життям! Я робила такі речі, на які б не наважились добра половина дівчат!!! Коли він був зі мною, ох це неперевершене відчуття, мені здавалось я могла б перевернути світ і без точки опори..лише був би він поряд. А це приємне відчуття в долонях, ніби їх хтось пір"їною лоскоче...Я це ніколи не забуду. Та навіть секс з коханою людиною це щось неймовірне, ці відчуття не передати словами...зрозуміють лиш ті, хто пережив. А тепер нема коханого, точніше є, але як виявилось він мене "не любить". Про результат цих двох слів потім. Поговорим про прекрасне.

Так ось, до чого я веду. Боюсь не покохати! Страшно цього боюсь. Це схоже на життя без світла. От приклад, ти в темній кімнаті, і здається знаєш куди йти, але чогось боїшся, губишся і лишаєшся стояти на місці! Кохання це чудово! І сліпці ті хто говорить, що його нема! Брехня! Воно є і Воно прекрасне!

Хочу кохати, просто хочу кохати. Це відчуття окриляє! Хочу навіть невзаємного кохання. Просто хочу покохати знову. Хоча напевно не згасли мої попередні почуття. І тому боюсь, що вони були настільки сильними, що не буде нічого більшого. А без кохання нема життя. Кохайтесь і будьте коханими :)

І ще один день. Нарешті він добігає до кінця. Набридло мені думати...так хочеться просто існувати ні над чим не задумуючись. Чому я не можу привести своє "лічне" в порядок! Чому я не можу визначитись з людиною, яка мені подобається? Чому мій колишній не дає мені спокоб? Чому я повертаюсь до нього у думках і мріях знов і знов??? Чому їм не вистачає рішучості? Чому не можуть зразу вони ставити крапки над "і"?  Стільки запитань, а відповіді в ене нема ні на одне з них...

Нещодавно, сидячи на автостанції і чекаючи свій автобус, спостерігала таку картину, старенька бабуля не піднімаючи очі ходить від смітника до смітника і шукає щось поїсти....якщо чесно, в цей момент мені стало так соромно за державу яка навіть не може забезпечити старше покоління, за людей які роблять вигляд ніби там нікого не має та за себе, бо навіть гривня не було в кармані.....

Знаєте, а вона так спокійно себе поводила...аж страшно...

Якась жінка підійшла до смітника та викинула обгортку від морозова, а бабуля взяла її в руки і мовчки почала доїдати залишки морозива...В цей момент я трохи не розплакалась.

В мене виникає чому люди так ставляться до таких як ця бабуся?! Чому? Вони ж не знають її життєвого шляху, вони не знають чому вона опинилась в такому скрутному становищі... Кожен її засуджує, говорячи "Якби працювала, то б до такого не докотилась". А звідки Ви знаєте, що вона не працювала? Чому Ви такі впевнені, що ця жінка байдикувала??? А можливо саме вона працювала більш ніж Ви!!

Знаєте, про це можна дуже довго і багато писати, але мені вже час...мене чекають....

І на сам кінець хочу попросити Вас, не відмовляйте людині в допомозі, бо ми не знаєм де ми опинимось завтра. І не судіть, Вам Бог не надав такого права...

Не розумію чому. але раптом закортіло створити власний блог! вперше викласти всі свої думки від "А" до "Я", незважаючи на думку інших! Перша замітка....навіть не знаю про що писати....ну напишу про найактуальніше про літо...

Літо....і в мене поряд з цим словом мимоволі постає таке питання "Де нормальне літо? Хто його забрав? Де його шукати???" Погода псує всі плани, але радує те, що можливо липень буде теплим і по-справжньму літнім....А теперішня погода викликає в мене лише сум і сонливість...Хоч я й не "ванілька", доволі популярне зараз слово в контакті, але настрою чомусь така погода не викликає і справді! Мали з друзями стільки планів на цей період. а тут на тобі! Погода перекреслила всі наші плани! Добре, що хоч практика рятує від безцільно проведених днів дома! :)

Ну хай як, але я впевнена, що це літо нас ще дуже порадує! :)